Купили посудомийку, привезли додому, а тепер стоїть посеред кухні і чекає. Знайома ситуація. Насправді підключити машину самостійно цілком реально — навіть без виклику сантехніка. Головне розібратися з послідовністю та не наробити типових помилок, через які потім заливає сусідів знизу або машина просто не набирає воду.
Розберемо все по порядку: від вибору місця до першого тестового запуску.
Що знадобиться перед підключенням
Перед тим як братися за інструменти, перевірте комплектацію. Виробники типу Bosch, Electrolux чи Whirlpool зазвичай кладуть у коробку заливний шланг і кріплення, а от зливний шланг і трійник для каналізації часто доводиться купувати окремо.
Список того, що точно знадобиться:
- заливний шланг (якщо в комплекті короткий — краще одразу взяти довший, 1.5-2 метри вистачає майже завжди);
- зливний шланг з клапаном зворотного ходу (щоб брудна вода не поверталася назад у машину);
- трійник для підключення до сифону або каналізаційної труби;
- кран для холодної води з переходником 3/4 дюйма — це стандарт майже для всіх посудомийок;
- фум-стрічка або сантехнічний герметик;
- розвідний ключ.
Якщо на кухні вже стояла пральна машина або є досвід її підключення — половина роботи вам знайома. Принцип дуже схожий, різниця лише в деталях.
Вибір місця для посудомийки
Тут все просто, але є нюанси. Машина повинна стояти близько до водопроводу та каналізації — довжина шлангів обмежена, зазвичай 1.5-2.5 метри. Тягнути комунікації через всю кухню не варто, це і виглядає погано, і ризиковано з точки зору протікань.
Ідеальний варіант — під стільницею поруч з мийкою. Саме там зазвичай проходить і труба водопостачання, і каналізаційний стояк. Якщо кухня невелика, часто ставлять машину замість однієї з тумб, підводячи комунікації окремо.
Важливий момент: машина має стояти строго горизонтально. Перекіс навіть в кілька міліметрів призводить до того, що двері неправильно закриваються або вода застоюється в кутах бака. Перевіряйте рівнем, а не на око.
Підключення до водопостачання
Тут є два варіанти розвитку подій — або у вас вже стоїть кран для підключення техніки, або доведеться його встановлювати.
Якщо кран вже є
Найпростіший сценарій. Вимикаєте подачу води, відкручуєте заглушку, накручуєте заливний шланг посудомийки на кран через прокладку. Прокладка йде в комплекті зі шлангом — не викидайте її, без неї з’єднання буде текти майже гарантовано.
Якщо крана немає
Доведеться врізатися в трубу холодного водопостачання. Для цього використовують трійник — його встановлюють між трубою і гнучкою підводкою до мийки. З одного виходу трійника йде вода на кран мийки, з другого — на посудомийку через окремий вентиль.
Важливо: підключати машину до гарячої води не можна, навіть якщо здається, що так буде швидше і економніше. Більшість посудомийок розраховані саме на холодну воду — вони самі нагрівають її до потрібної температури програмно. Підключення до гарячої зіб’є весь цикл миття і може пошкодити ущільнювачі шланга, які на це не розраховані.
Після підключення шланга обов’язково перевірте з’єднання на герметичність. Відкрийте кран, дайте воді піти хвилину-дві і подивіться, чи немає підтікання в місці стику. Якщо є — підтягніть з’єднання розвідним ключем, але не переусердствуйте, бо пластикові деталі легко тріснуть від надмірної сили.
Підключення до каналізації
Зі зливом трохи складніше, ніж з подачею води, бо тут важлива не тільки герметичність, а й правильна висота підключення.
Найпоширеніший спосіб — підключення через сифон мийки. Практично всі сучасні сифони мають спеціальний відвід саме для посудомийної або пральної машини — виглядає як патрубок з заглушкою збоку. Знімаєте заглушку, надягаєте зливний шланг машини, фіксуєте хомутом.
Якщо сифон старий і такого відводу не має, доведеться міняти його на новий — благо коштують вони недорого, від 150 до 400 гривень залежно від виробника.
Другий варіант — підключення напряму до каналізаційної труби через трійник, минаючи сифон мийки. Такий спосіб використовують, коли мийка знаходиться далеко від машини або коли існуючий сифон замінити складно.
Ключовий момент, про який часто забувають: зливний шланг повинен йти з підйомом. Мінімум 30-40 см над рівнем підлоги, а краще — з петлею, яка утворює своєрідний сифон. Це запобігає зворотному ходу брудної води з каналізації в машину, коли та не працює. Без цього вигину рано чи пізно з’явиться неприємний запах з посудомийки, навіть якщо клапан зворотного ходу справний.
Багато моделей, включно з деякими Bosch та Siemens, мають спеціальний тримач для фіксації шланга на потрібній висоті — зазвичай це пластиковий гачок, який кріпиться до стінки тумби або стіни.
Підключення до електромережі
Окрема тема, але зачепити варто, бо без неї підключення не завершене. Посудомийка — потужний прилад, споживання може сягати 2-2.5 кВт під час нагріву води. Підключати її до звичайної розетки на кухні, де вже висить чайник і мультиварка, не найкраща ідея.
Правильно — окрема лінія від щитка з автоматом на 16А і заземленням. Якщо проводка в квартирі стара, без заземлюючого контакту, краще викликати електрика і зробити нормальне підключення, а не сподіватися на удачу. Посудомийка контактує з водою постійно, тому заземлення тут не забаганка, а питання безпеки.
Перший запуск і перевірка
Коли все підключено — вода, злив, електрика — саме час для тестового запуску. Не завантажуйте одразу повну машину посуду, краще запустіть коротку програму на порожню або з мінімальним завантаженням.
Під час першого циклу подивіться:
- чи не підтікає вода в місці підключення до крана;
- чи нормально йде злив, без застоювання води в шлангу;
- чи не з’являється калюжа під самою машиною після завершення циклу.
Якщо все пройшло без сюрпризів — можна користуватися в звичайному режимі. Якщо помітили підтікання — краще одразу розібратися, звідки саме воно йде, ніж чекати, що само пройде. Найчастіша причина — недостатньо затягнуте з’єднання шланга або пошкоджена прокладка.
Типові помилки при підключенні
Зустрічається кілька історій, які повторюються рік у рік у різних людей.
Перша — підключення до гарячої води заради економії часу на нагрів. Як вже казав, це погана ідея для більшості моделей, окрім тих, які спеціально розраховані на подвійне підключення (є й такі, наприклад деякі моделі Miele).
Друга — відсутність підйому на зливному шлангу. Результат — неприємний запах з машини через кілька тижнів експлуатації.
Третя — використання застарілого або пошкодженого заливного шланга. Якщо шланг йшов у комплекті з дуже старою технікою і його просто переставили на нову машину — це ризик. Гумові шланги з часом втрачають еластичність і можуть тріснути під тиском води, а це вже потоп на кухні.
Четверта — ігнорування рівня машини. Здається дрібницею, але через перекіс страждають і петлі дверцят, і якість миття посуду.
—
Підключення посудомийної машини — не найскладніша сантехнічна робота, з нею справляється більшість людей навіть без спеціальної освіти. Головне — не поспішати, перевіряти кожне з’єднання і не економити на дрібницях типу прокладок чи хомутів. Якщо є сумніви щодо власних сил, особливо коли справа стосується електрики або складної врізки в каналізацію, краще запросити майстра на годину-дві. Це коштуватиме набагато менше, ніж усунення наслідків протікання.