Купили нову пральну машину, а майстер за виклик хоче 500-800 гривень тільки за те, щоб прикрутити два шланги? Насправді підключення пральної машини — це робота на 30-40 хвилин, з якою впорається будь-хто, хто хоч раз тримав в руках розвідний ключ. Головне — розуміти послідовність дій і не боятися підтікань, які легко усунути ще на етапі монтажу.
Розглянемо весь процес крок за кроком: від вибору місця до першого тестового запуску.
Що знадобиться для підключення
Перед тим як тягнути машину на кухню чи у ванну, варто зібрати весь інструмент і матеріали в одному місці. Бігати потім по магазинах — задоволення нижче середнього.
Знадобиться:
- розвідний або газовий ключ (краще два — один для фіксації, другий для закручування);
- трійник з краном для підключення до водопроводу (якщо немає окремого відводу);
- шланг для зливу, якщо той, що йде в комплекті, закороткий;
- гумові прокладки — зазвичай вони вже стоять у наливному шлангу, але запасні не завадять;
- сантехнічна стрічка ФУМ або пакля з пастою;
- рівень будівельний, щоб машина не гуляла під час віджиму.
Більшість пральних машин — Indesit, LG, Bosch, Samsung — комплектуються стандартним наливним шлангом на 3/4 дюйма. Це полегшує справу: перехідники шукати не доведеться.
Вибір місця для машини
Тут все залежить від планування квартири. Класичний варіант — ванна кімната, поруч зі стояком водопостачання і каналізації. Другий популярний сценарій — кухня, під стільницею, поряд з мийкою.
Головна умова: до машини повинні підходити комунікації без різких перегинів шлангів і без надмірної довжини. Стандартна довжина наливного шланга — 1,5 метра, зливного — приблизно стільки ж. Якщо потрібно більше, краще одразу купити подовжений шланг, а не нарощувати підручними засобами. Стики — це завжди потенційне місце протікання.
Підлога під машиною має бути рівною. Якщо плитка з нахилом чи є перепади — підкладіть регулювальні ніжки як слід, інакше барабан під час віджиму почне “стрибати” і зі стінкою познайомиться.
Підключення до водопроводу
Це найпростіший етап, хоча саме тут найчастіше роблять помилки.
Крок 1. Знайдіть точку підключення. Це може бути вже готовий кран під мийкою або труба, до якої потрібно врізати трійник.
Крок 2. Якщо готового відводу немає — перекрийте воду в квартирі, зробіть врізку трійника в трубу холодного водопостачання. Пральна машина працює виключно з холодною водою, нагрів відбувається всередині баку через ТЕН.
Крок 3. На трійник накрутіть кран — так завжди можна буде перекрити подачу води окремо, не чіпаючи весь стояк. Це зручно, якщо машина довго простоює або її потрібно від’єднати для ремонту.
Крок 4. До крана прикрутіть наливний шланг. Прокладку всередині гайки перевірте обов’язково — тріснута чи пересохла прокладка це перша причина протікань за пів року експлуатації.
Крок 5. Другий кінець шланга закрутіть у відповідний штуцер на задній стінці машини. Затягувати варто рукою до впору, а потім ключем — ще чверть оберту. Перекручувати не треба, різьба пластикова і легко лопається.
Після підключення відкрийте кран і подивіться на стики хвилин п’ять. Якщо сухо — все зроблено правильно.
Підключення до каналізації
Тут є три варіанти, кожен зі своїми нюансами.
Найпростіший спосіб — підключення через сифон мийки чи ванни. Береться спеціальний сифон з додатковим відводом під шланг пральної машини (такі продаються в будь-якому сантехнічному магазині). Зливний шланг заводиться в цей відвід і фіксується хомутом. Мінус способу — при засміченні сифону вода з машини може піти назад у бак.
Другий варіант — прямий злив у каналізаційну трубу через спеціальний коліноподібний перехідник з манжетою. Він щільно охоплює шланг і не дає запахам з каналізації потрапляти в приміщення. Це більш надійне рішення, особливо якщо машина стоїть окремо від сантехніки, наприклад на кухні, далеко від мийки.
Третій спосіб, який часто обирають для економії часу — просто перекинути шланг через борт ванни або унітаза. Технічно працює, але дуже незручно у побуті і негігієнічно. Використовувати як тимчасовий варіант можна, як постійне рішення — категорично ні.
Важливий момент: зливний шланг обов’язково повинен утворювати вигин на висоті 50-90 см від підлоги (так званий “гусак” на кронштейні, який часто йде в комплекті з машиною). Це запобігає зворотному засмоктуванню брудної води в барабан, коли машина не працює. Багато хто ігнорує цю деталь, а потім дивується, чому білизна після прання пахне каналізацією.
Підключення до електромережі
Хоч тема статті про воду, оминути електрику неможливо — без неї машина просто не запуститься.
Пральна машина — потужний споживач, зазвичай від 2000 до 2500 Вт. Підключати її до звичайного подовжувача з трійником, де вже висить чайник і мікрохвильовка, не варто. Ідеально — окрема розетка з заземленням, підключена окремим кабелем до щитка через автоматичний вимикач на 16А.
Якщо в старій квартирі проводка ще радянських часів, без заземлення — це серйозний ризик. Корпус машини під час пробою ізоляції може опинитися під напругою, а вода поруч робить ситуацію ще небезпечнішою. У такому випадку краще викликати електрика і зробити нормальне заземлення, ніж економити і ризикувати.
Перевірка та перший запуск
Коли обидва шланги під’єднані, а розетка готова — саме час перевірити рівень машини. Візьміть будівельний рівень, покладіть на верхню кришку спочатку вздовж, потім поперек. Крутіть регулювальні ніжки, поки бульбашка не стане по центру. Після вирівнювання обов’язково затягніть контргайки на ніжках — без цього машина з часом розбовтається сама.
Перший запуск краще робити на порожньому барабані, без білизни, в режимі з максимальною температурою — так вимивається заводське мастило і залишки виробничого пилу з бака. Заодно це і тест системи: подивіться, чи не підтікає вода на стиках, чи нормально йде злив, чи не вібрує машина занадто сильно.
Якщо під час віджиму машина сильно “танцює” по кімнаті — справа не в підключенні до води, а найчастіше в транспортувальних болтах, які забули відкрутити перед першим запуском. Вони фіксують барабан під час перевезення і обов’язково видаляються перед експлуатацією, зазвичай це два-чотири болти на задній стінці.
Типові помилки при самостійному підключенні
Найчастіше люди наступають на одні й ті самі граблі:
- забувають прокладку в наливному шлангу, через що вода підтікає з першого дня;
- перегинають зливний шланг під гострим кутом, через що машина довше зливає воду і видає помилку;
- підключають машину без заземлення, сподіваючись, що “і так проб’є”;
- ставлять машину прямо на підлогу без вирівнювання, а потім дивуються гулу під час віджиму;
- економлять на манжеті для каналізаційної труби, через що з’являється неприємний запах у приміщенні.
Кожна з цих помилок виправляється за кілька хвилин, якщо знати, куди дивитися.
Самостійне підключення пральної машини — це не про героїзм, а про уважність до дрібниць. Прокладки, вигин шланга, рівень підлоги, окрема розетка з заземленням — усе це прості речі, які визначають, чи прослужить техніка довго без сюрпризів у вигляді калюжі на підлозі чи запаху з каналізації. Витратити один вечір на правильний монтаж — набагато дешевше, ніж потім викликати сантехніка через протікання чи ремонтувати електроніку машини після короткого замикання.