Жовтий наліт на змішувачі, іржаві патьоки у ванні, вода з металевим присмаком — усе це ознаки одного й того ж винуватця. Заліза у воді. Причому проблема далеко не завжди у старих трубах, як думають багато власників квартир. Часто винна сама вода, яку качають зі свердловини або яка приходить з центрального водогону.
Звідки береться залізо у воді
Залізо потрапляє у воду природним шляхом — з ґрунтових порід, через які проходить вода перед тим, як опинитися в свердловині чи колодязі. У приватних будинках з власним водопостачанням це найпоширеніша причина. Ґрунти на Полтавщині, Сумщині, частині Чернігівської області особливо багаті на залізовмісні породи, тому мешканці цих регіонів стикаються з проблемою частіше за інших.
У міських квартирах ситуація трохи інша. Тут залізо може потрапляти у воду вже в трубах — старі чавунні магістралі, яким по 40-50 років, поступово корродують зсередини. Вода, що йде через такі труби навіть якщо на виході з водоканалу вона була чистою, встигає “зібрати” в себе іржу дорогою до крана.
Є ще третій варіант — аварійні ситуації. Прорив труби, ремонтні роботи на магістралі, різкий перепад тиску — все це може підняти осад з дна старих труб, і на кілька годин з крана піде буквально іржава вода. Це тимчасове явище, і зазвичай воно минає саме, коли систему промиють.
Як зрозуміти, що у воді забагато заліза
Візуально визначити підвищений вміст заліза не складно, хоча є нюанси. Класична картина — вода спочатку виглядає прозорою, але постоявши кілька хвилин на повітрі, набуває жовтуватого або рудого відтінку. Це відбувається тому, що розчинене двовалентне залізо окислюється киснем і перетворюється на нерозчинний осад — той самий іржавий наліт.
Інші ознаки:
- металевий, в’яжучий присмак води;
- жовті або коричневі плями на сантехніці, особливо помітні на білій ванні чи унітазі;
- наліт на чайнику зсередини, що не відмивається звичайними засобами;
- пляма іржі на білизні після прання, якщо машинка підключена напряму до водопроводу з такою водою;
- забивання аераторів на кранах жовтуватим осадом.
Якщо помітили хоча б два-три пункти зі списку — варто здати воду на аналіз. У приватному секторі це особливо актуально, бо навіть сусідні свердловини на одній вулиці можуть давати воду з різним хімічним складом.
Чому це не просто естетична проблема
Багато хто думає — ну і що, підумаєш, трохи іржі. Помиємо і забудемо. Насправді залізо у воді б’є по сантехніці і трубах набагато серйозніше, ніж здається на перший погляд.
По-перше, залізобактерії. Там, де є розчинене залізо, часто заводяться специфічні бактерії, які живляться цим елементом і утворюють слизисту біоплівку рудого кольору. Ця плівка забиває труби, зменшує напір, а з часом може повністю перекрити прохід у вузьких місцях — наприклад, у гнучкій підводці до змішувача.
По-друге, механічний знос обладнання. Частинки окисленого заліза — це, по суті, дрібний абразив. Вони потрапляють у картриджі змішувачів, у клапани пральних і посудомийних машин, у нагрівальні елементи бойлерів і котлів. Результат — техніка виходить з ладу значно раніше гарантійного терміну. Бойлер Ariston чи Thermex, розрахований на 7-10 років служби, може почати барахлити вже через два-три роки, якщо через нього постійно проходить залізиста вода.
По-третє, накип. Залізо часто йде в парі з підвищеною жорсткістю води, а разом вони утворюють особливо міцний і важкий для видалення накип на ТЕНах. Це підвищує споживання електроенергії — котлу чи бойлеру доводиться довше гріти воду через шар накипу, який працює як теплоізолятор.
Норми вмісту заліза у питній воді
За українськими санітарними нормами (ДСанПіН 2.2.4-171-10), гранично допустима концентрація заліза у питній воді — 0,3 мг/л. Це досить сувора норма, і багато свердловин у приватному секторі дають воду з показниками 1-3 мг/л, а іноді й вище. При концентрації понад 1 мг/л вода вже має помітний присмак і швидко залишає іржаві сліди на сантехніці.
Цікаво, що норма в 0,3 мг/л встановлена не тільки з естетичних міркувань. При регулярному вживанні води з надлишком заліза можуть виникати проблеми з печінкою, оскільки орган змушений постійно фільтрувати надлишок металу з організму. Хоча гострого отруєння залізом з питної води практично не буває — концентрації для цього замалі — довготривале вживання такої води без очищення все одно небажане.
Способи боротьби з залізистою водою
Знезалізнюючі фільтри
Найефективніший спосіб вирішити проблему кардинально — встановити систему знезалізнення на вводі води в будинок або квартиру. Такі фільтри бувають кількох типів:
Реагентні системи окислюють залізо до нерозчинної форми за допомогою спеціального завантаження (зазвичай на основі марганцю), після чого осад затримується фільтруючим матеріалом. Приклад — станції знезалізнення Ecosoft, які досить популярні в Україні через співвідношення ціни та якості.
Безреагентні аераційні системи насичують воду киснем, провокуючи природне окислення заліза, а потім проганяють воду через фільтр-загрузку. Такий варіант, наприклад, пропонує Grunfos у своїх комплексних рішеннях для приватних будинків.
Іонообмінні фільтри-пом’якшувачі, які часто ставлять для боротьби з жорсткістю, попутно частково видаляють і залізо, хоча спеціалізовані системи знезалізнення справляються з цим краще.
Локальні фільтри під мийку
Якщо повноцінна станція знезалізнення — це дорого або немає технічної можливості її встановити, можна обмежитися локальним фільтром під мийкою для питної води. Це не вирішить проблему іржі на всій сантехніці в будинку, зате убезпечить від вживання залізистої води всередину. Картриджні системи Aquafilter або Atoll з картриджами, розрахованими саме на видалення заліза, — робочий варіант для такої задачі.
Регулярна чистка та профілактика
Навіть при встановленому фільтрі варто періодично:
- прочищати аератори на кранах від накопиченого осаду;
- використовувати спеціальні засоби проти іржі для сантехніки (наприклад, засоби на основі щавлевої кислоти справляються з іржавими плямами краще за звичайну побутову хімію);
- проводити профілактичне очищення бойлера від накипу раз на рік-два, особливо якщо вода жорстка і залізиста одночасно;
- слідкувати за станом гнучкої підводки і вчасно її міняти, оскільки саме там найчастіше накопичується осад і звужується прохід.
Що робити, якщо іржава вода з’явилась раптово
Якщо вода з крана раптово стала іржавою, хоча раніше такого не було — це, швидше за все, наслідок аварійних робіт на магістралі або промивки труб комунальниками. У такому випадку варто:
Відкрити кран на кухні чи у ванній і дати воді текти кілька хвилин на повну потужність, не використовуючи її для пиття чи приготування їжі. Зазвичай осад вимивається протягом 10-20 хвилин.
Якщо ситуація не покращується протягом кількох годин — варто зателефонувати в аварійну службу водоканалу і повідомити про проблему, вказавши адресу. Часто такі ситуації масові і стосуються цілого будинку чи кварталу.
Для власників приватних свердловин раптова поява іржавої води може сигналізувати про проблеми з насосом або зношення обсадної труби — тут вже варто викликати майстра для діагностики системи водопостачання.
—
Залізо у воді — проблема, з якою стикається величезна кількість українських домогосподарств, особливо там, де є власна свердловина або старі комунікації в будинку. Ігнорувати її не варто: окрім естетичного дискомфорту, це серйозно скорочує термін служби побутової техніки і сантехніки, а також може позначатись на здоров’ї при тривалому вживанні неочищеної води. Встановлення фільтра знезалізнення — інвестиція, яка окупається вже за пару років завдяки збереженню техніки та економії на її ремонті чи заміні.